Причини захворювання скронево-нижньощелепного суглоба

До 40% пацієнтів стоматологічних клінік звертаються в клініку через болі і дискомфорт в зоні щелепи, навіть не усвідомлюючи основну причину свого захворювання. Насправді дійсно непросто зрозуміти, де зосереджені неприємні відчуття, якщо з зубами все в порядку.

Скронево-нижньощелепний суглоб (СНЩС) є одним з найбільш використовуваних суглобів в організмі – мова, жування, позіхання, сміх і інші функції підтримуються за допомогою даного суглоба. Він пов’язан також з м’язами і сухожиллями, що дозволяють рух щелеп в різних напрямках і під різним тиском.

Які причини захворювань скронево-нижньощелепного суглоба?

• порушення зубощелепної системи, наприклад, дефекти прикусу, травми щелеп, вроджені аномалії зубів або кісткової тканини, помилки протезування зубів;
• вроджені аномалії щелепних м’язів (наприклад, невідповідність пропорцій головки суглоба до ямки), зниження або підвищення тонусу м’язових волокон, розвинені дефекти СНЩС внаслідок спазмів, бруксизма, активного розмовного навантаження (особливо характерно для ораторів, акторів, співаків і т.п.);
• проблеми в функціональності центральної нервової системи, що впливають на мускулатуру і кінематику СНЩС, а також напруга щелеп через сильний стрес;
• зміна в процесах ендокринної системи;
• постійна напруга скронево-щелепних м’язів через такі шкідливі звички як гризіння нігтів і близьке тримання мобільного телефону біля вуха.

Як зрозуміти, що дискомфорт викликаний саме СНЩС?

1. Клацання, хрусто- або хлопаючоподібні звуки під час руху щелеп (максимальне відкриття рота, посилене жування, позіхання). Іноді подібні звуки чують навіть сторонні люди. Тільки 20% пацієнтів відчувають біль поряд зі звуками.
2. Почуття заклинювання суглоба. Виникає через невідповідність ямки і суглобової головки, тому пацієнтові доводиться відкривати рот по максимуму і «ходити» нижньою щелепою, поки він не знайде точку ідеальної відповідності.
3. Хворобливі відчуття. Відчуваються при жуванні, в скронях, під язиком, у вухах (особливо в ділянці стикання двох щелеп, зовні у мочки), в шиї, грудино-ключичному відділі, в трапеції. Можливий біль лицьових м’язів, головний біль, очний тиск. Іноді можна сплутати синдроми СНЩС з остеохондрозом і отитом.
4. Інші види проявів. Деякий відсоток пацієнтів відзначає такі симптоми як запаморочення, безсоння, скрегіт зубів, шум у вухах і порушення слуху, відчуття печіння язика, носа або горла, збільшення лімфовузлів, розлади ковтання, хропіння, депресивні розлади.

Діагностика захворювань скронево-нижньощелепного суглоба

У стоматологічній практиці зустрічаються такі різновиди захворювань як артрит, артроз, зміщення головки, знерухомлення і новоутворення в тканинах скронево-нижньощелепного складу. Слід пам’ятати, що даним захворюванням передує звичайна дисфункція СНЩС, яка підлягає корекції на початкових стадіях. Для визначення точного діагнозу проводиться спільне обстеження стоматологом та іншими спеціалістами (терапевт, невролог, отоларинголог та інші).

Під час діагностики фахівці вивчають ділянку суглоба, оцінюють його функції. Стан СНЩС оцифровується за допомогою ортопантомографії, УЗД, рентгену, гнатодінамометріі і фоноартрографіі. Оцінюється стан венозно-артеріальний сітки і знімаються зліпки щелеп.

Методи лікування дисфункції СНЩС

• Лікуємо дефекти зубів, що впливають на функціональність СНЩС – пришліфовування зубів і пломб, виправлення помилок протезування, корекція прикусу;
• Зменшуємо навантаження на суглоб – більше м’якої їжі, вправи для розслаблення щелеп і відпочинку від розмови і жування, робимо масаж лицьових м’язів (міогімнастику);
• Застосовуємо фізіо і фармакотерапію для зменшення хворобливих відчуттів. В даному випадку приймаються седативні препарати і внутрішньом’язові ін’єкції, нестероїдні протизапальні препарати, а також лазерна та ультразвукова терапія. Додатковий ефект може надати психотерапія;
• Усуваємо аномалії та набуті дефекти м’язів і суглоба хірургічним шляхом, якщо попередні способи не дали істотних результатів – здійснюємо м’язову і кісткову пластику ділянки дисфункції.

Пам’ятайте, що лікування дисфункції важливо на початкових стадіях, інакше пізніше порушення функцій переросте в хронічну стадію і буде турбувати болями в різних точках щелепно-лицьової ділянки.